Tuumaenergia võimalust hakati Eestis tõsisemalt kaaluma 2006. aastal, mil Leedu, Läti ja Eesti peaministrid allkirjastasid ühisavalduse uue tuumajaama ehitamise toetuseks Leedusse. Kolm Balti riiki alustasid ühiselt tuumajaama arendamise projekti. Jaama rajamine kerkis päevakorda seoses Leedu RBMK-tüüpi Ignalina tuumajaama sulgemisega, mis oli üks Euroopa Liidu liitumislepingu tingimustest.
Seoses tuumajaama arendamise kavaga hakkas jõulisi samme tuumaenergia valdkonna arendamiseks Eestis astuma ka Eesti Energia, mida juhtis Sandor Liive. Muuhulgas saatis energiaettevõte kolm TTÜ energeetikavaldkonna magistrit omandama tuumaenergia alaseid teadmisi kõrgelt hinnatud Rootsi Kuninglikku Tehnikakõrgkooli. Hiljem liitus nendega veel neljaski eestlane, Marti Jeltsov. Suure kindlusega võib öelda, et need neli – Merja Pukari, Henri Ormus, Kaspar Kööp ja Marti Jeltsov – on täna Eesti hinnatuimate tuumaekspertide seas. Merja Pukari, Kaspar Kööp ja Marti Jeltsov on tuumaenergia erialal lõpetanud doktorikraadiga ning Henri Ormus aastaid töötanud Soome uut Hanhikivi tuumajaama rajavas ettevõttes Fennovoima.
Loetud aastad hiljem moodustati akadeemik Anto Raukase algatusel MTÜ Eesti Tuumajaam, mille tegevjuhina asus tegutsema Kalev Kallemets. Ühingu eesmärk oli analüüsida Eestisse tuumajaama rajamise võimalusi oludes, kus Leetu tuumajaama rajamine takerdus sisepoliitiliste võitluste tõttu. Majanduslike kaalutluste kõrval tärkas Eestis elavam huvi tuumaenergia arendamise vastu ka seoses Leedu sisepoliitilise olukorraga, mis kulmineerus negatiivse otsusega Leedu tuumajaama rajamist puudutaval referendumil. [i]. Eelnev viis selleni, et Eesti Energia asus otsima tuumaelektrijaama jaoks sobivaid võimalikke asukohti. Majandus- ja Kommunikatsiooniministeeriumis töötati välja tuumenergiaseaduse eelnõu.
Samal ajal pidurdus mitmete tuumaenergiajaamade rajamine Euroopas, kuna ilmnes, et enam kui kahekümneaastaseks kujunenud pausi ja kogemuste taastamise tõttu tuumajaamade rajamisel on uute projektide elluviimine oodatust kulukam ja aeganõudvam. Samal ajal riike raputanud majandussurutis vähendas aga omakorda nõudlust energia järele ja seetõttu vaibus ka Eesti huvi tuumajaam rajada. Selle asemel otsustas Eesti valitsus koos Eesti Energiaga rajada hoopis uus 300 MWe põlevkivielektrijaam Auverre. >
Осяжна ідея про те, що Естонія матиме власну атомну електростанцію, роками припадала пилом, аж поки влітку 2018 року не зустрілися Калев Каллеметс, Каспар Кьоп та Анрі Ормус. Ці двоє чоловіків, які добре знайомі з останніми розробками в ядерній галузі, обговорили можливість будівництва в Естонії абсолютно іншої атомної електростанції нового покоління, заснованої на малих модульних реакторах, що ліцензуються в Канаді та Сполучених Штатах. Вдалим прикладом стала бізнес-модель, яку використовують компанії Teolisuuden Voima та Fennovoima у Фінляндії, де атомна електростанція є власністю споживачів енергії по всій країні. Стрімкий розвиток технологій за минулі роки зробив ядерну енергетику енергетичним рішенням на майбутнє, яке варто знову розглянути для Естонії, що може допомогти забезпечити розумні ціни на енергоносії, енергетичну безпеку та досягнення кліматичних цілей, які стали національними пріоритетами.
Після тривалої підготовчої роботи Калев Каллеметс, Шандор Лійве, Анрі Ормус, Каспар Кьоп, Марті Єльцов, Мер'я Пукарі та Майт Мюнтель заснували OÜ Fermi Energia. Засновників об'єднує переконання, що для досягнення цілей декарбонізації енергетичний портфель країни повинен включати кероване, не субсидоване, декарбонізоване джерело енергії. Через брак гірських річок лише ядерна енергетика може забезпечити Естонію такою енергією.
[i] https://en.wikipedia.org/wiki/2012_Lithuanian_nuclear_power_referendum