Хоча атомна енергія наразі занадто дорога, щоб замінити викопне паливо, атомна електростанція нового покоління допоможе забезпечити енергетичну безпеку Естонії і водночас знизити ціни на електроенергію, вважає Саймон Ньютон з компанії Moltex Energy, який відвідав Естонію з робочим візитом.
"Якщо використання сланцю має скоротитися до 2030 року, нам потрібно подумати, чим його замінити. Якщо електроенергія надходить з іншої країни, ви не завжди можете контролювати ціну", - сказав Ньютон.
Він вважає, що в Естонії є сенс розвивати вітроенергетику. Однак не можна покладатися лише на відновлювані джерела енергії. Це проблема не тільки тут, але й в інших частинах світу. Газові турбіни - це єдиний спосіб збалансувати попит на енергію на постійній основі і в міру необхідності в більших масштабах. Вони викидають парникові гази.
"Станція буде в 20 разів меншою, ніж сьогоднішні типові атомні станції, але з точно такою ж потужністю. Я думаю, що ми зможемо виробляти енергію дешевше, ніж вугільні чи газові електростанції".
Ньютон визнавав, що ядерна енергія наразі занадто дорога, щоб конкурувати з викопним паливом. Хоча атомні електростанції не є безпосередньо небезпечними, вони використовують небезпечні за своєю суттю процеси для виробництва енергії. Таким чином, після ядерних катастроф на Три-Майл-Айленді та в Чорнобилі на різні заходи безпеки припадає значна частка їхньої вартості. За них платять платники податків. Наприклад, ціна електроенергії, виробленої на новій атомній електростанції у Великобританії, була б удвічі вищою, якби різниця не покривалася державними субсидіями.
Саме тут можуть стати в нагоді реактори на розплавлених солях, які розробляє компанія Moltex Energy, згідно з Ньютоном, які використовують швидкі нейтрони для виробництва енергії, використовуючи в якості палива вже утворені ядерні відходи. Серед іншого, це дозволить скоротити період їхнього напіврозпаду зі 100 000 років до 300 років.
Вся реакція відбувається за атмосферного тиску. Іншими словами, нічого не може злетіти в повітря. Також реактор не може перегрітися за відсутності охолодження. З підвищенням температури швидкість ядерної реакції починає падати. Це спростило б і здешевило його будівництво.
Поточний план - побудувати перший реактор на розплавленій солі потужністю 300 МВт у Нью-Брансвіку, Канада, до 2028 року.
Стара ідея під новим соусом
Ньютон зазначив, що використання розплавленої солі як палива і теплоносія в реакторах не є новою ідеєю. Перший експериментальний реактор був побудований у 1960-х роках у США. Хоча він ефективно працював кілька років, подальші розробки були припинені. Основною причиною Ньютон вбачає національні пріоритети. Сірчано-сольові реактори не виробляли плутоній, придатний для ядерної зброї, як побічний продукт.
Свою роль зіграли й інженерні виклики. Перекачування радіоактивних солей пошкоджує більшість матеріалів. Термін служби реактора був би значно коротшим, ніж 60 років, що є середнім терміном експлуатації сучасних станцій. Рішення Moltex Energy було простим. Одна сіль підтримується в паливному елементі в стабільному стані, а інша використовується для охолодження системи. "Це усунуло головну проблему одним помахом пензля. Це здається простою ідеєю, але зазвичай всі такі ідеї згодом здаються простими", - сказав Ньютон.
Крім того, система дозволяє зберігати енергію і відправляти її в мережу за потреби. Наприклад, коли погода стає похмурою або вітер вщухає. "Результатом є мережа, яка повністю складається з безвуглецевих джерел. Це буде дуже важливо в майбутньому", - прогнозує Ньютон.
Він визнав, що кілька експериментальних реакторів не врятують світ. Тисячі електростанцій на викопному паливі будуються або будуть побудовані в найближчому майбутньому. Тому компанія планує почати продавати ліцензії на проектування реакторів іншим компаніям або консорціумам.
Один з них також може бути розташований в Естонії. "Як бачите, тут досить вітряно, але не так багато сонця, і, якщо не брати до уваги сланці, природні ресурси обмежені. Тож, здається, це гарна ідея - побудувати безпечну і чисту атомну електростанцію", - сказав Ньютон.
Вперше опубліковано на ERR порталі Novaator 15.03.2019, автор Яан-Юхан Ойдермаа